Мараморощина (Міжгірський, Хустський, Тячівський, Рахівський райони) – історико-географічна назва Східного Закарпаття. Колись Мароморощина входила до складу Римської імперії, з V століття була частиною Болгарського Царства — давньої держави на берегах Дунаю. Проживали тут Білі (вільні) Хорвати частина яких в IX столітті помандрувала на територію сучасної Хорватії. Згодом Срібна Земля, як ще називають цей край, стає частиною Київської держави, але після монголо-татарської навали на багато століть підпадає під владу мадярів. Закарпаття належало Австрійській імперії, потім Австро-Угорській, а згодом, на початку 20 століття, ввійшло до складу Чеської Республіки. В 1939 році тут проголошено незалежну українську державу — Карпатську Україну зі столицею в Хусті і обрано її президентом Августина Волошина. На той час Закарпаття на правах автономії входило до складу Чехословацької республіки. Після Мюнхенської змови, коли Угорщина і Німеччина почали окупацію Чехословаччини, українці, щоб не потрапити під владу мадярів, проголосили незалежність. 15 березня 1939 року світ почув про створення Української держави, і саме в цей час біля Хусту на Красному (гарному) Полі шаленів нерівний бій між захисниками молодої держави і мадярськими окупантами. Нині на місці битви височить символічна могила, а в місті багато пам'ятних дощок нагадують про ці не такі вже й далекі події (за інформацією журналу "UA Style"). Потім була мадярська окупація, за нею радянська...
Герб Мараморощини: на щиті німецької форми зображені при вході у білу шахту (колір надії) чорні солекопи (колір обережності) з киркою в руках, під ними зображення гірських річок у вигляді смуг. Вгорі герба відтворено зображення гірського козла (символ гір) обабіч якого стоять дві смереки (символ лісів). Закарпаття – край сивої давнини, старовинних легенд та казок. З давніх давен їх переказували з вуст до вуст. Ми пропонуємо Вашій увазі деякі з них.
Злі вороги напали на село, підпалили хати, убивали людей… І тільки сім'ї Шаянів вдалося сховатися в лісі. Та помітили це нелюди і кинулися в погоню. Першим загинув батько, захищаючи родину. Де впав замертво, виросла найвища гора - Шаян. Знесилена мати, прикриваючи сина, бігла вперед. Але ворожа стріла вп'ялася у серце хлопчини. Мати опустила його на зелений барвінок, і на тому місці виросла найменша гора Шаянчик. Ще декілька кроків пробігла жінка і впала зморена… На тому місці височить зараз Шаянчиха. І потекла з підніжжя гір вода, мінеральна, цілюща, що сповнює кров здоров'ям і силою.
На території сучасної Берегівщини ще не так давно знаходилося величезне болото з досить страшнуватою назвою Чорний Мочар. Через недосконалість техніки його довгий час не могли пристосувати до потреб сільського господарства, але вже у 1878 році почалося інтенсивне осушення Чорного Мочара, що займав тоді 14 тисяч гектарів. Одним із його залишків тепер є Дідовське озеро, яке утворилося на місці колишнього болота.
